Виробництво харчових продуктів за іншою адресою (на території іншої країни). Чи необхідно про це повідомляти споживача?

ByВолодимир Комлик

Виробництво харчових продуктів за іншою адресою (на території іншої країни). Чи необхідно про це повідомляти споживача?

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України: «Про захист прав споживачів»: «виробник – суб’єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім’я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб’єкта господарювання; або імпортує товар».

Варто зауважити, що Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (далі – Законом) врегульовано відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї.

Згідно з п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону: «оператор ринку харчових продуктів (далі – оператор ринку) – суб’єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продукті»

Відповідно до п. 65 ч. 1 ст. 1 Закону: «потужності – споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу об’єктів санітарних заходів».

З огляду на процитовані норми та в контексті досліджуваного питання, фактичне виробництво товарів за іншою адресою або на території іншої країни на окремо визначених об’єктах навіть під певною ТМ підпадають під поняття «потужності», або ж такі товари будуть вважатись виготовленні іноземним або іншим підприємством під певною ТМ.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону: «Державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу».

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону: «Маркування харчових продуктів повинно забезпечувати споживача інформацією, яка надає йому можливість здійснити вибір харчового продукту відповідно до потреб споживача».

Відповідно до п. 4.5 Національного стандарту України ДСТУ 4518-2008 «Продукти харчування. Маркування для споживачів. Загальні правила.»: «Інформація про харчові продукти повинна містити такі дані:

4.5.2 Назва місцезнаходження виробника, пакувальника, імпортера

4.5.2.1. У назві місцезнаходження зазначають юридичну адресу та/або адресу потужностей (об’єкта) виробництва, включаючи країну-виробника (пакувальника, експортера, імпортера або вітчизняного виробника продукту), а також ліцензіара (якщо харчовий продукт виготовлено за ліцензією). Назва міста виготовлення продукту може входити у назву харчового продукту. Юридичну адресу (у разі якщо адреса виробника і юридична і поштова адреси відрізняються, то на маркуванні треба надавати відповідний перелік адрес) виробника зазначають українською мовою, та, додатково, на розсуд виробника, мовою країни місцезнаходження виробника.

На продуктах вітчизняного виробництва треба зазначати назву та повну адресу і номер телефона виробника, адресу потужностей (об’єкта) виробництва. На імпортованих харчових продуктах треба зазначати назву, повну адресу і номер телефона імпортера. Дозволено наносити назви декількох виробників із кодуванням кожного відповідними позначками (крапкою, літерою, трикутником, тощо). Такі позначки наносять проти адреси підприємства-виробника».

Таким чином, зазначення адреси потужностей виробництва та/або імпортера є обов’язковим при маркування харчових продуктів.

Разом з тим, варто звернути увагу на п. 4.5.2.2 ДСТУ 4518-2008, відповідно до якого: «Якщо сировину, напівфабрикати, харчові продукти (наприклад чай, кава, худоба і птиця для забою чи м’ясо для перероблення, молоко, олія, крупи, борошно тощо) постачають численні виробники на підприємства, що здійснюють технологічне перероблення, яке змінює їхні властивості та перетворює їх у готові (а також фасовані) для реалізації споживачам харчові продукти, внаслідок чого неможливо зазначити виробника кожної конкретної партії, тоді виробником і пакувальником таких харчових продуктів вважають підприємства, що здійснюють технологічне оброблення».

З огляду на наведене випливає висновок, що тільки у випадку переробки сировини чи продукції у готові для реалізації продукти тоді єдиним виробником продукції вважатиметься підприємство, що здійснили таку переробку.

Таким чином, підсумовуючи усе вищенаведене, варто констатувати, що виробник, адреса його потужностей, імпортер харчових продуктів повинні обов’язково бути зазначені на маркуванні таких продуктів, крім випадків коли підприємство є виробником товару, що виготовлений із поставленої сировини, яка отримана від численних постачальників.

Автор

Володимир Комлик administrator

Напишіть відгук