ВИКЛЮЧЕННЯ З АКТОВОГО ЗАПИСУ ПРО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ ДАНИХ ПРО БАТЬКА ДИТИНИ

Bykomlyk

ВИКЛЮЧЕННЯ З АКТОВОГО ЗАПИСУ ПРО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ ДАНИХ ПРО БАТЬКА ДИТИНИ

ВАЖЛИВО: викладена в даному документі інформаціє являє собою предмет адвокатської таємниці, розголошення якої стороннім особам тягне за собою відповідальність передбачену чинним законодавством

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі походить від подружжя. Погодження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дитини (стаття 122 Сімейного кодексу України). Іншими словами, чинне законодавство України визначає презумцію батьківства. Іншими словами, під час народження дитини, за умови перебування у шлюбі, чоловік має бути записаний батьком такої дитини. В ту ж чергу, на сьогоднішній день існує законодавча можливість оспорювання батьківства, коли, для прикладу, особа записана батьком дитини в дійсності не є таким батьком.

Оспорювання батьківства відбувається виключно у судовому порядку (стаття 136 Сімейного кодексу України).

Матеріальною підставою для оспорювання презумпції батьківства є невідповідність встановленого батьківства факту біологічного походження. Оскільки визнання батьківства є волевиявленням особи, то воно може бути оспорено при наявності вад волі цієї особи, наприклад, коли визнання батьківства було здійснене під впливом обману, помилки чи загроз тощо.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Підставою для задоволення позову є доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною. Ці дані можуть бути встановлені на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Важливе значення в процесі доказування має висновок експерта. За результатами проведення судово-біологічної (генетичної) експертизи із застуванням методики генотипоскопії (аналізу ДНК) експерти можуть визначити батьківство із ймовірністю до 99,9 відсотків або дійти висновку про його виключення. Дійти висновку про виключення батьківства можливо і на підставі судово-імунологічної експертизи (експертизи крові), або судово-медичної експертизи, яка б визначила здатність особи до зачаття дитини. Однак, експертиза ДНК, на сьогодні, є найбільш ефективним доказом, що підтверджує наявність чи відсутність батьківства особи щодо дитини.

Закон чітко встановлює період впродовж якого може бути пред’явлений позов про оспорювання батьківства: після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Виключає можливість оспорювання батьківства смерть дитини, оскільки це є правоприпиняючий юридичний факт, із настанням якого батьківське правовідношення припинилось, а спростовувати його існування уже немає необхідності.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 Сімейного кодексу України. Закріплення таких правових гарантій захисту прав дитини цілком логічне та обґрунтоване. Якщо чоловік добровільно визнав своє батьківство, знаючи про те, що він не є біологічним батьком, то його права не вважаються порушеними. За аналогією, виникнення правовідносин щодо застування допоміжних репродуктивних технологій також було погоджено особою, що записана батьком дитини. І в першому і в другому випадку, особа приймала виважене рішення і змінити його вона уже позбавлена можливості.

До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується. Запровадження цієї норми є вірним кроком у захисті сімейних прав та інтересів та відповідає їх суті та загальним положенням СК України, згідно яких, як правило, до вимог, що випливають із сімейних відносин позовна давність не застосовується (ст. 20 СК України).

Суди при розгляді справ про оспорювання батьківства враховують положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів”.

Так, відповідно до статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо оспорювання  батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених  судом  даних,  що  підтверджують   або   спростовують заявлені  вимоги  чи  заперечення  проти  них,  а його резолютивна частина  –  містити  всі  відомості,  необхідні   для  виключення запису про особу як про батька дитини з актового запису про народження дитини.     Питання щодо   походження  дитини  суд  вирішує  на  підставі будь-яких доказів  про  це.  Висновки  експертизи,  у  тому  числі судово-генетичної,  необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не  має  для  суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням  мотивів  їх прийняття чи відхилення.     У разі коли ухилення сторони у  справі  зазначеної  категорії від  участі  в  експертизі  або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення,  суд відповідно до ст. 146  ЦПК  може визнати факт,  для з’ясування якого її було призначено,  або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто  зі  сторін  ухиляється,  а  також яке значення має для них ця експертиза).  Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у  проведенні  судово-біологічної  (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

Автор

komlyk administrator

1 коментар

maerskgst.comДодано о  1:31 am - Сер 5, 2017

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Напишіть відгук