Сутність складу правопорушення

ByВолодимир Комлик

Сутність складу правопорушення

Розгляд будь якого поняття (об’єкт чи предмет наукового дослідження) доцільно було б розпочинати з пізнання суті відповідного явища, оскільки саме сутність лягає в основу його правильного розуміння. На сьогоднішній день питання відносно сутності складу правопорушення не піднімалося, що додатково підкреслює актуальність даної тематики та визначає її новизну.

Сутність є категорією  філософії, як науку, що пояснює буття в цілому, вивчає окремі закономірності суспільних відносин, в тому числі і тих, що віднесені до сфери держави і права. Філософія не вивчає склад правопорушення як окремий предмет. Ні, предметом її вивчення є право як єдине соціальне явище. При цьому, у контексті даної роботи, філософія слугує теоретичною базою та методологічним орієнтиром. Ось чому осмислення явищ правової дійсності з точки зору філософського світосприйняття є необхідною передумовою творчого розвитку юридичної науки, подальшого вдосконалення діючого законодавства, укріплення законності. На думку ж В.В. Лазарева, на основі досягнень філософії може бути розкрите питання сутності права, в тому числі й у частині теоретичного розуміння складу правопорушення.

Для будь-якої  науки завдання якнайточніше визначити сутність предмету власного дослідження має першочергове значення. Не є виключенням з цього правила і юридична наука, для якої визначення сутності (підкреслюємо – не поняття, а саме сутності) – найважливіша проблематика. Адже від глибини і різнобічності її вирішення залежить задоволеність самого поняття права, рівень пізнання всіх інших компонентів юридичної надбудови, правильність висновків про їх соціальну цінність.

Що собою представляє розуміння складу правопорушення і чи можна його ототожнювати із суттю даного явище – це питання на яке ми спробуємо відповісти. Доктор юридичних наук М.Н.Марченко та доктор юридичних наук М.І. Байтин окремо розглядають поняття держави та сутність держави. При цьому, першому питанню вони виділяють лише один параграф, тоді як сутності держави виокремлена ціла глава.

Отже, сутність є набагато ширшою та змістовнішою категорією ніж розуміння поняття. Такої ж наукової позиції притримуються  А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков, В.П. Пастухов, О.Д. Тихомиров та інші, які також розмежовують поняття і сутність права.

На сьогоднішній день питання відносно сутності складу правопорушення у загальнотеоретичних та у галузевих роботах не порушувалося.

Для отримання відповіді на питання, що ж є сутністю складу правопорушення, ми спробуємо провести аналогію між поняттям та сутністю права.

Так, право – це система правових принципів і норм (правил поведінки) сформованих у суспільстві,  визнаних його більшістю як справедлива міра свободи і рівності, закріплених і забезпечуваних державою як регуляторів суспільних відносин з метою узгодження (компромісу) індивідуальних соціально-групових і суспільних інтересів, а сутність права – це розкриття внутрішньої і зовнішньої визначеності, системи необхідних властивостей, без яких право перестає бути тим чим воно є.

В ту ж чергу, якщо мова йде про праворозуміння, то науковці зупиняються лише на визначенні даного питання, без розгляду його сутності. Але на початку даного розділу автором роботи було підкреслено важливість та необхідність у зв’язуванні сутності такого правового явища.

Сутність права, як вже наголошувалося вище, визначає його якісну своєрідність. При цьому, питання про сутність права тісно пов’язане із його змістом. Визначити зміст права – означає визначити ті його елементи і властивості, які у своїй сукупності і утворюють право як соціальний регулятор. Таким чином, якщо сутність права відповідає на питання про його найважливіші ознаки і властивості, то зміст права визначає, в чому конкретно ці ознаки і властивості знаходять свій об’єктивний вираз. Тобто, через зміст права матеріалізується його сутність.

Досить яскраво такий підхід можна продемонструвати на прикладі грошей, за якого поняття грошей, їх сутність та ознаки є різними категоріями, і жодним чином, коли мова йде про те, що ж таке гроші, ми не кажемо, що гроші це кольорові волокна та фарба особливого складу. Ні, ми кажемо, що гроші – це особливий товар із загальною еквівалентною формою. Аналогічне розмежування хотілося б встановити і у сфері розуміння складу правопорушення.

Скакун О.Ф. сутність права розглядає з об’єктивної та суб’єктивної сторони, що дає нам підстави для застосування відповідного підходу й до складу правопорушення. Більше того, з урахуванням вище вказаної думки стає цілком закономірним поділ складу правопорушення на об’єктивну і суб’єктивну сторони.

Виявлення сутності об’єктивної та суб’єктивної сторони складу правопорушення засновується на вивченні соціальної цінності, ідей визначаючих природу даного інституту права.

За А.М. Колодієм,  В.В. Копейчиковим та С.Л. Лисенковим сутність права вбачається в тому, що воно є соціальним регулятором, положення якого ґрунтується на надбаннях розвитку людської цивілізації і культури та який виступає критерієм визначення правомірності або неправомірності поведінки людей та їх об’єднань. Склад правопорушення, як один з інститутів права, що співвідноситься з ним як частина і ціле, витупає своєрідним доповнювачем його змісту.

Сутність складу правопорушення можна наочно продемонструвати у наступному схематичному вигляді.

Практична діяльність людини завжди ставить перед нею вибір, який же ж з двох вище запропонованих варіантів обрати. Законність дій особи свого доведення не потребує, оскільки діє так звана презумпція правомірності дій особи. За виключенням можна вказати на норми Кодексу України про адміністративне судочинство, де на орган державної влади або ж орган місцевого самоврядування покладається обов’язок довести законність своїх дій (частина 1 статі 71 КАСУ). Та це скоріш є виключення із правила, ніж принцип. В окремих випадках законні дії можуть перейти грань визначену законом (суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт і об’єктивна сторона) та опинитися в полі зору правоохоронних та правозахисних органів. Але це не є сутністю складу правопорушення.

При порушенні закону, обов’язком держави є відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів. Своє об’єктивне вираження така функція знаходить у застосуванні до винної особи юридичної відповідальності, але підставою для такої відповідальності є не сам факт порушення закону а встановлення передбачених законом ознак, що дозволяють охарактеризувати діяння як протиправне. Тобто, має місце юридична фіксація складу правопорушення.

За такого стану речей склад правопорушення є своєрідним бар’єром утримання каральної можливості держави, так би мовити перехідною ланкою між самим фактом правопорушення та застосуванням відповідальності за його вчинення. За відсутності такої сполучної ланки держава позбавлена можливості піддати особу покаранню.

В свою чергу, вище описаний приклад дає відповідь на питання відносно сутності складу правопорушення з позиції держави, але ми неодноразово наголошували на тому, що суть складу правопорушення як і права в цілому, має суспільне спрямування, що виражається в наступному.

Склад правопорушення є своєрідною гарантією для окремої людини від свавільного втручання держави та неможливості вибіркового застосування примусу. Іншими словами, створюється своєрідне поле, опинившись в рамках якого особа стає об’єктом реалізації каральної функції держави, поза межами такого поля держава гарантує зі свого боку не піддавати особу покаранню.

Таким чином, автор роботи сутність складу правопорушення вбачає у його владно-нормативному розмежуванні правомірного діяння від неправомірного, за якого наявність складу правопорушення надає державі потенційне право застосування заходів примусу до винних осіб та знаходиться при цьому в певному протиборстві з нею, тоді як відсутність такого складу є суспільною гарантією від можливих проявів заходів примусу, як покарання (каральна функція).

 

 

Автор Комлик Володимир, Голова АО «Advise», кандидат юридичних наук.

Автор

Володимир Комлик administrator

Напишіть відгук