Сплата судового збору. Позиція вищого господарського суду україни

Bykomlyk

Сплата судового збору. Позиція вищого господарського суду україни

Нещодавно, а саме 14 липня 2016 року пленумом Вищого господарського суду України було внесено зміни та доповнення до деяких поставно пленуму Вищого господарського суду України, зокрема й в частині забезпечення однакового і правильного застосування норм Господарського процесуального кодексу, у частині сплати судового збору.

Так, Вищим господарським судом України було визначено, що (цитуємо) платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Інтерпретуючи вище викладене, ми приходимо до цілком логічного висновку, що судом касаційної інстанції було окреслено належні й допустимі докази сплати судового збору – виключно оригінали квитанції.

Натомість, внесеними змінами було визначено, що відсутність таких документів, мається на увазі належні й допустимі докази сплати судового збору, не є підставою для повернення позовної заяви (заяви, скарги), оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем належної суми судового збору. Іншими словами, мова йде про те, що всупереч статті 57 Господарського процесуального кодексу України, яка в імперативному порядку визначає обов’язковість долучення до позовної заяви документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і спосіб, Вищий господарський суд вийшов за рамки диспозиції вказаної статті і, що найголовніше, визначився із правовою позицією, що відсутність доказів сплати судового збору, при поданні позовної заяви, може не вимагатися.

На думку Адвоката Комлика Володимира, така ситуація є дещо парадоксальною, оскільки процесуальне законодавство вимагає долучення доказів сплати судового збору, а Вищий господарський суд, натомість, веде мову про те, що такі докази не є обов’язковими.

Тому, вважаємо, що позовна заява при відсутності доказів сплати судового збору та/або відсутності доказів які звільняють позивача від сплати судового збору, повинна бути повернута позивачу. При цьому, навіть наявність таких доказів не звільняє суд від обов’язку самостійно встановити юридичний факт сплати Позивачем суми судового збору.

Автор

komlyk administrator

Напишіть відгук