Розмежування права на об’єктивне та суб‘єктивне

ByВолодимир Комлик

Розмежування права на об’єктивне та суб‘єктивне

В чому полягає практична необхідність розмежування права на об’єктивне та суб’єктивне та, відповідно, в чому полягає теоретична вага вказаного питання?

Кругом позначена людина. Держава регулює відносини за допомогою такого інструментарію, як право, яке в узагальненому форматі не направлено на окремого індивіда, але проходить через нього, індивіда. Але під час такого проходження норма права продовжує діяти. Іншими словами, норма права реалізовується в поведінці окремого суб’єкта права.

У вище змодельованій схемі, право в колі є суб’єктивним, за його межами – об’єктивне.

Чим більше суб’єкт права наділений суб’єктивним правом – тим більше він вільний, тоді як об’єктивне право навпаки, не залежить від волі людини а отже виражається у формі обов’язку.

В деспотичних формах правління суб’єктивне право хіба що знаходить своє вираження у волі з якої ноги стати, тоді як всі права є об’єктивними. За такого стану речей, вище вказані норми права у вигляді стрілок минають круг, людину, й проходять повз неї, а отже, таке право не покликано захищати права та інтереси людини.

Вище змодельована схема є ідеальною, а саме, одна норма права породжує суб’єктивне право, реалізація якого породжує для суб’єкта один об’єктивний обов’язок. Проблема сьогодення полягає в тому що в нас співвідношення об’єктивного та суб’єктивного права дещо трансформовано, а саме, при реалізації особою одного суб’єктивного права, як правило народжуються два і більше обов’язки, і виходить, що людина виступає своєрідним трансформатором подвоєння, за якого на виході ми завжди матиме число, що в два рази більше при вході. В ту ж чергу, не кожне право проходить через людину. Є такі, що залишаються осторонь, не стосуються даного учасника відносин.

Сьогодні закнонодавець маскується, так надавши одне право, для прикладу, право на безкоштовну медицину або інше, освіту, законодавець покладає десять або й більше обов’язків. Такий стан речей неодмінно тягне до правового нігілізму, нехтування правом, адже право покликане для людини а не людина для права, правом необхідно закріплювати можливість людини реалізовувати себе на досягненні загальної мети, а в ідеальному суспільстві обов’язки є, але не має покарання за них, всі все виконують добровільно.

Автор

Володимир Комлик administrator

Напишіть відгук