Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами – дотримання принципу невідворотності покарання чи гуманізму?!

Bykomlyk

Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами – дотримання принципу невідворотності покарання чи гуманізму?!

Одним з принципів законодавства України про кримінальну відповідальність є принцип невідворотності кримінальної відповідальності. Сутність даного принципу полягає в тому, що кожна особа, в діяннях (дії або бездіяльності) якої є склад злочину, повинна понести (зазнати) кримінальну відповідальність. І дійсно, дотримуючись принципу справедливості, ми повинні бути впевнені в тому, що в площині права за кожне діяння потрібно нести відповідальність. Варто також зауважити, що принцип невідворотності кримінальної відповідальності конкретизує більш загальні за змістом принципи, на кшталт законності, рівності, справедливості та інше.

Інколи, з метою підтримання балансу між характером вчиненого протиправного діяння та юридичною відповідальністю, законодавець передбачає умови, за яких особа вчинивши суспільно-небезпечне діяння може бути звільнена від відповідальності. Яскравим прикладом цього може стати прийнятий 04 жовтня 2016 року Верховною Радою України Закон України №1071-V (набрав чинності 02.11.16).

Так,  вище вказаним законом внесені зміни до статті 265 Кримінального кодексу України, а саме (цитую): «Особа, яка вчинила злочин, передбачений частиною першою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона добровільно здала органам влади радіоактивні матеріали (джерела іонізуючого випромінювання, радіоактивні речовини або ядерні матеріали, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді)».

Іншими словами, інтерпретуючи вище процитовану статтю закону, законодавець вказує, що якщо суб’єктом злочину було придбано, збережено, використано, передано, знищено, розпилено або «зруйновано» радіоактивні матеріали (джерела іонізуючого випромінювання, радіоактивних речовин або ядерних матеріалів, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді) без передбаченого законом дозволу, і при цьому такий суб’єкт здав органам влади відповідні радіоактивні матеріали, то в такому випадку він звільняється від відповідальності.

Якщо виходити з принципу гуманізму, то звичайно ж, вказані законодавчі зміни є позитивним зрушенням, але в загальному, з точки зору кримінального права – навряд чи. Чому для прикладу, відповідні зміни стосуються саме радіоактивних матеріалів, а не, для прикладу, більш поширених об’єктів повсякденного життя?! Ремарка, радіоактивні матеріали – це будь-які   матеріали,   включаючи радіоактивні відходи,  питома або сумарна активність радіонуклідів у  яких  перевищує  межі,   встановлені   нормами,   правилами   і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки.

Особисто я у власній практиці ніколи не мав справу із відповідною категорією кримінальних правопорушень. Та й огляд преси за останні два роки так і не переконав мене в актуальності необхідності внести відповідні зміни. Тому для мене так і залишається відкритим питання у передумовах прийняття відповідних правок.

Крім того, законодавство про кримінальну відповідальність – це не та галузь права, яка вимагає надмірного гуманізму! Це єдина галузь права яка повинна в повній мірі дотримуватися принципу невідтворності покарання.

Таким чином, на моє глибоке переконання дії пов’язані із добровільною здачею органам влади радіоактивних матеріалів, повинна бути оцінена в якості пом’якшуючої обставини, але жодним чином не підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.

Автор

komlyk administrator

Напишіть відгук