Методологія аналізу категорії «склад правопорушення»

ByВолодимир Комлик

Методологія аналізу категорії «склад правопорушення»

Методологія і питання, що з нею тісно пов’язані, є одним з найважливіших і складних проблем науки, у тому числі юридичної. Це пояснюється тим, що методологічні аспекти науки є багатоплановим утворенням, де, зокрема, переплітаються ідеологічні, гносеологічні й онтологічні складові пізнавального процесу [1, с. 25]. При цьому варто зауважити, що методологічний підхід є одним із основних компонентів парадигми і розглядається як сукупність взаємозалежних наукових методів [2, c. 76]. Під методологією ми розуміємо вчення про правила мислення при створенні теорії науки [3, с. 56].

Наявне детермінантне визначення складу правопорушення, залежно від змісту конкретної дефініції, можна об’єднати в дві великі методологічні групи, а саме: 1) традиційне (догматичне) розуміння складу правопорушення та 2) сучасне (новітнє). До першої групи ми відносимо науковців, які притримуються усталених поглядів в теорії права, відповідно до яких склад правопорушення є нічим іншим як сукупністю його об’єктивних та суб’єктивних ознак, що в свою чергу веде до ототожнення між поняттям предмету та його ознаками. Свій початок ця точка зору бере, очевидно, з моменту зародження теорії держави і права як навчальної дисципліни. І як ми можемо спостерігати, що докорінних змін в термінологічному розумінні склад правопорушення з моменту його виникнення і до сьогодення не зазнав, тобто традиційне розуміння складу правопорушення є нібито своєрідним науковим постулатом, у методологічних рамках якого здійснюються всі подальші наукові викладки. Сучасне ж розуміння складу правопорушення, на противагу традиційному, методологічно являє собою цілком новий підхід до оцінки самої природи складу правопорушення. Передумовою виникнення відповідного наукового напрямку є школа реалістичного права, за якою існування держави, в тому числі й інституту юридичної відповідальності/складу правопорушення, є звичайним законом, велінням розуму [4, с. 70]. Відзначимо, що аналіз навчальної та наукової літератури дає достатні підстави дійти висновку про те, що на сьогоднішній день в Україні теоретиків права, які б категорію «склад правопорушення» визнавали з іншої точки зору, ніж його традиційне розуміння, практично немає.

Належить також визнати як даність те, що більшість елементів понятійного апарату теорії права дійсно перебуває у статистичному стані. До таких понять можна, наприклад, віднести поняття «функції права», «джерела права», «норми права» і тому подібне. Дещо протилежна ситуація складається у галузевих науках. Зокрема, у кримінальному праві поняття «злочин» у зв’язку із введенням на законодавчому рівні поняття «злочинний проступок» набуває нового забарвлення та змісту. Аналогічним чином ситуація склалася і у сфері господарського права, де розуміння господарської діяльності з кожним роком стає більш всеохоплюючим, оскільки має місце об’єктивний розвиток господарсько-виробничих та господарсько-організаційних відносин. Галузеві науки більш тісно прив’язані до практики та змін у законодавстві, натомість загальна теорія права такого зв’язку не має. З досягненням ідеального наукового балансу саме загальна теорія права повинна б мати першочергове відношення до процесу законотворення, даючи відповідь законодавцю на питання «Як повинно бути?», а галузеві науки, у такому випадку, відповідатимуть на питання «Як насправді є?».

Одним із методів теорії держави і права є метод прогнозування, який полягає у науковому передбаченні подальшого розвитку права і держави на основі адекватного відображення його об’єктивних закономірностей. Основна форма реалізації методу прогнозування полягає у моделюванні майбутньої держави, її правової системи і шляхів удосконалення  кожного з ланцюгів її структури («погляд у майбутнє»). Іншими словами – це науково обґрунтоване передбачення перспектив розвитку складу правопорушення, а також власне сам процес його отримання  [5, с. 164]. З урахуванням вище викладеного, методологічне розуміння складу правопорушення повинне відображати, серед іншого, також і об’єктивні закономірності подальшого розвитку даного інституту, передбачати те, яким буде склад правопорушення через п’ять, десять, двадцять чи навіть п’ятдесят років. В основу такого бачення вже закладено ідею можливої (потенційної) зміни юридичних понять і категорій.

Галузь права – це відносно самостійна частина системи права, яка складається з правових норм, що регулюють якісно специфічний вид суспільних відносин своїм особливим методом [6, с. 65]. Засоби філософії в даному випадку відіграють пізнавально-методологічну роль, формуючи теоретичне вирішення проблем світогляду, виробляючи загальний цілісний погляд на світ/право [7, с. 9].

У навчальній літературі галузі права пов’язуються з його структурною будовою і уявляються як своєрідний «скелет» правової системи, каркас на який спирається система законодавства [8, с. 55]. За місцем у правовій системі всі галузі права можна поділити на:

  • фундаментальні (профільні), як структурні утворення в масиві права, що характеризуються юридичною первинністю, мають вихідний характер та застосовуються при формуванні правових режимів інших галузей права (конституційне право, цивільне, кримінальне та інші галузі права);
  • спеціальні, в яких головні правові режими модифіковані, пристосовані до особливих сфер життя суспільства (земельне, сімейне);
  • комплексні, для яких характерне сполучення різноманітних інститутів профілюючих (фундаментальних) та спеціальних галузей права (митне право, морське, повітряне, трудове та інші галузі права);

За субординацією галузі права можна поділити на (1) матеріальні (за допомогою яких здійснюється вплив на суспільні відносини) та (2) процесуальні (встановлюють процедуру здійснення законних прав, свобод і обов’язків) галузі права. Для наукового дослідження категорії «склад правопорушення» має бути обрано лише фундаментально-матеріальні галузі права: кримінальне, адміністративне, цивільне та, як виняток, господарське. Такий стан речей пояснюється необхідністю концентрації уваги лише на таких елементах складу правопорушення, що так чи інакше стосуються більшості галузевих наук та, відповідно, його елементів. Це, в свою чергу, зумовлює необхідність відштовхування від індивідуально визначених ознак. Тобто, мова йде про те, що склади правопорушень галузевих теорій характеризуються універсальністю та юридичною первинністю, вони мають вихідний характер відносно галузей права.

За основу утворення одиниць сукупності, розташованих у певному істотному відношенні та наділених однією чи декількома ознаками групування, було взято предмет та метод правового регулювання. Саме тому науковий огляд складу правопорушення повинен здійснюватися з позицій публічного та приватного права. Хотілося б звернути увагу на те, що до цього часу перспектива дослідження складу правопорушення з позиції застосування поділу права на публічне та приватне у доктрині не розглядалася.

 

Висновки

На сьогоднішній день категорія «склад правопорушення» науково досліджується виключно з позицій його вивчення загальною теорією права та галузевих наук. Автор статті пропонує склад правопорушення досліджувати в певній ієрархії, за якою склад правопорушення досліджується, в першу чергу, з позиції загальної теорії права, потім з позиції його приналежності до публічного або приватного права, й на сам кінець, з позиції конкретної галузевої науки.  В такій ієрархії публічний/приватний склад правопорушення займає перехідне місце, між загальною конструкцією складу правопорушення та конкретним вчиненим протиправним діянням.

About the author

Володимир Комлик administrator

Напишіть відгук