Концептуальний вплив загальної теорії права на теоретичні засади ідентифікації складів галузевих правопорушень

Bykomlyk

Концептуальний вплив загальної теорії права на теоретичні засади ідентифікації складів галузевих правопорушень

Анотація: У сучасних умовах державотворення, покликаних забезпечувати та підтримувати гармонію і баланс між вчиненим правопорушенням та відповідальністю, сформувалося дещо консервативне твердження про те, що склад правопорушення це система чотирьох елементів: об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта та суб’єктивної сторони. Таке твердження в загальній теорії права отримало статус аксіоми. Однак з розвитком окремих галузей права склад правопорушення зазнав певної трансформації та, як наслідок, змінився порівняно із загальнотеоретичними уявленнями. Здебільшого такий стан речей зумовлений поглибленням процесів наукової автономії галузевих правопорушень.

 

У даному підрозділі роботи ми звернемося до питання про вплив пізнавальних конструкцій  загальної теорії права на теоретичне наповнення галузевої теорії, зокрема, у частині системи понять, що характеризують склад галузевого правопорушення. Наочно вектор наступного дослідження зображено на малюнку (додаток №20).

Візуалізований вище процес обміну інформацією в межах системи наукових знань та уявлень про підстави юридичної відповідальності, на нашу думку, є найбільш значимим, оскільки при його здійсненні реалізується конститутивна роль загальної теорії держави і права (як науки та як навчальної дисципліни). У такій пізнавальній взаємодії остання не лише підноситься на принципово новий рівень, а й обґрунтовано демонструє своє наскрізне місце та роль у системі юридичних наук.

На нашу думку, загальнотеоретичний склад правопорушення відображає якісну специфіку вказаного правового явища, подаючи його у вигляді такої теоретичної конструкції, яка втілює властивості складу правопорушення, його сутність, призначення та особливості, в тому числі й ті, які діють на рівні галузевих знань. Проте слід підкреслити, що мова у даному випадку йде не про асиміляцію (як процесу інтеграції на сферу галузевих теоретичних здобутків), а скоріш про формування першорядних (основних) знань у галузевих доктринах. При цьому склад правопорушення у загальній теорії права повинен бути направлений на висвітлення найбільш загальних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування складу правопорушення як універсального інституту права.

З точки зору автора, склад правопорушення у загальній теорії права є системою знань про загальні закономірності розвитку та функціонування складу правопорушення (елементів складу правопорушення) як універсального правового явища, про його сутність та соціальне призначення, тоді як галузеве уявлення про вказаний предмет більше сконцентроване на вивченні специфічних, особливих ознак, які виявляються лише в тій чи іншій галузі права. Таким чином, метою формування та застосування поняття про загальнотеоретичний склад правопорушення є одержання, оновлення та поглиблення таких достовірних знань про склад правопорушення, які виступають чинником узагальнення та систематизації здобутих пізнавальних фрагментів щодо системи правових категорій в цілому , а також дозволяють виявити глибинні правові зв’язки між елементами складу правопорушення.

Рухаючись у контексті теми дисертаційного дослідження, відзначимо, що гносеологічним фокусом галузевих наук є склад правопорушення з урахуванням власного об’єкту та предмету дослідження (тобто відбувається дослідження через власну галузеву категоріальну парадигму). Крім цього, виходячи із онтологічного розуміння права, доцільно вказати, що сформовані галузі права повинні мати єдиний спільний знаменник, що забезпечує єдність правової системи в цілому та досягнення її загальної мети – утвердження та захист прав людини. З урахуванням вищенаведеного вважаємо, що розуміння складу правопорушення у галузевих науках повинно мати єдину методологічну основу, якщо можна так сказати, «тотальний теоретичний корінь», який формується із загальнотеоретичної конструкції складу правопорушення. При цьому, з іншої сторони, було б помилково заперечувати об’єктивну індивідуальність тієї чи іншої галузі права.

Таким чином, загальнотеоретичний склад правопорушення має фундаментальне значення та роль (на противагу галузевому), акцентуючи свою пізнавальну активність увагу лише на тих елементах та ознаках складу правопорушення, які належать уніфікованій, звільненій від галузевої специфіки, системі правовідносин. Умовно кажучи, загальна теорія держави і  права формує основоположні для юридичної науки положення, такі як сутність, тип, форми, функції, структура і механізм дії складу правопорушення. Саме така система знань виступає теоретичним підґрунтям для правознавства в цілому та, відповідно, кожної окремої галузевої теорії зокрема.

Доцільно звернути увагу на те, що загальнотеоретичний склад правопорушення має абстрактний характер, що в окремих домінантах може кардинально відривати його від рівня правозастосовної практики, до якої більш та максимально наближеним є галузевий склад правопорушення. За такого стану речей виникає своєрідне замкнуте коло: (1) загальнотеоретичний склад правопорушення повинен бути засадничим для формування галузевого складу та втілюватися у ньому, але при цьому (2) може мати мало спільного з практикою правозастосування (з реальними правовідносинами, які завжди є галузевими), в той час як (3) галузевий склад правопорушення у повній мірі повинен співвідноситися із правозастосовною практикою (що дозволяє уникнути правового дисбалансу та прогалин).

У зв’язку з вище викладеним виникають підстави для часткової критики тези про відносну першочерговість загальнотеоретичного складу правопорушення у якості абсолютного та універсального зразка, який слід накладати та з яким слід звіряти  кожну норму будь-якої галузі права, що стосується, зокрема, специфічного галузевого складу правопорушення, відсікаючи при цьому все «зайве». На нашу думку, дослідникам (теоретикам та практикам) необхідно досить обережно підходити до процесу імплементації загальнотеоретичного складу правопорушення у систему галузевих категорій, відходячи від аксіоми про те, що правозастосування абсолютно неможливе без формального та буквального відтворення у правовідносинах теоретичної догми, та беручи за основу теорему про те, що практика галузевого правозастосування не завжди повинна формуватися виключно з апріорних джерел. Між теорією та практикою існує певний діалектичний баланс, який достатньо  образно свого часу охарактеризував О. Суворов вказівкою на те, що «теорія без практики – мертва, практика без теорії – сліпа» [165]. Крім всього іншого, власне і верифікація новизни цього, як і будь-якого іншого дисертаційного дослідження, на наше глибоке переконання, в першу чергу повинна відбуватися через встановлення міри його практичної цінності, і лише у другу чергу належить приймати до уваги значимість здобутих результатів для їх наступного розвитку у системі теоретичного знання як на галузевому, так і на загальнотеоретичному рівні.

Автор

komlyk administrator

Напишіть відгук